Хоча загальні показники інфікування ВІЛ знижуються, молоді жінки віком до 24 років утричі частіше заражуються цим вірусом.
Нокванді Дламіні (ім’я та прізвище змінені заради її безпеки, – ред.) було 14 років, коли аналіз на ВІЛ виявився позитивним.
Вона почувалася надто хворою для того, щоб ходити до школи, в неї ось-ось мали розвинутися симптоми СНІД, – протягом року Нокванда жила зі своєю бабусею у Сіпхоцосіні, селищі за 20 кілометрів від столиці Свазіленду, міста Мбабане.
Прислухаючись до поради сусіда, Ноквандова бабуся привела дівчину у лікарню для здачі аналізів на ВІЛ/СНІД і була шокована результатами.
“Як це трапилося? Що ти робила? Ти надто юна, щоб мати ВІЛ!”, – говорила вона.
Нокванда й сама була вражена новиною, але приховувала правду від бабусі стосовно того, як саме підчепила ВІЛ – її зґвалтував рідний дядько.
“Я почувалася геть розгубленою”, – розповіла вона “Аль-Джазірі”. “Я задавалася питанням: чому це трапилося саме зі мною?”
Надто звичайна історія
ВІЛ, або вірус імунодефіциту людини, уражує імунну систему, послаблюючи здатність організму боротися з інфекціями та хворобами.
Хоча вірус наразі неможливо вивести з організму, було розроблене специфічне лікування, котре дозволяє інфікованим людям жити довгим та здоровим життям.
Однак, якщо не лікуватися, у пацієнтів швидше за все розвинеться СНІД (синдром набутого імунодефіциту), тоді організм стає вразливим до опортуністичних інфекцій.
Історія Нокванди є надто звичайною для Свазіленду, – ця країна утримує перше місце у світі за показником інфікування населення ВІЛ, – цим вірусом уражено 26% її мешканців.
Хоча показник інфікування ВІЛ в цілому знижується, молоді жінки віком до 24 років мають утричі вищі шанси заразитися, ніж їхні співгромадяни-чоловіки цієї ж вікової категорії. Це спричиняється високим рівнем сексуального насильства, всюдисущою бідністю та патріархальними нормами, які обмежують прийняття жінкою рішень стосовно її власного статевого здоров’я.
Зараз Нокванді 21 рік, раз на місяць вона виконує волонтерську роботу в організації, котра допомагає ВІЛ-позитивним дітям та підліткам.
Вона говорить, що така робота дає їй підтримку, якої вона не отримує вдома, де вона не обговорює своє становище з членами власної родини.
“Вона (бабуся) не повірила, що я була зґвалтована”, – розповідає дівчина. “І сьогодні, я не впевнена чи вірить вона мені”.
Сексуальне насильство
Згідно зі звітом UNICEF, кожна третя дівчина-свазі переживає досвід сексуального насильства у віці до 18 років.
Нокванда говорить, що часом бачить дядька, котрий зґвалтував її. Вона каже, що її мати – з якою вона жила, коли стався інцидент – “побила” дядька, коли правда стала відомою, але не зверталася у поліцію.
Хлелі Лухланга із Мережі Молодих Жінок Свазіленду – правозахисної організації зі штабом у Мбабане – говорить, що сексуальне насильство зумовлюється глибоко патріархальною культурою країни, згідно з якою жінки мають коритися чоловікам.
“Згідно з цими патріархальними уявленнями, жінку розглядають як власність”, – каже вона.
Критики говорять, що хоча зґвалтування у Свазіленді є злочином та теоретично може бути покаране ув’язненням терміном до 15 років, насправді звинувачених часто виправдовують, а присуди є легкими.
Чинне законодавство було запроваджене близько 100 років тому назад і активісти скаржаться на те, що закон “Про сексуальні правопорушення та домашнє насильство” – який визначає зґвалтування та сексуальні домагання і мав бути прийнятий ще у 2006 році – ніяк не приймуть.
Життя з ВІЛ
Нокванда приймає антиретровірусні препарати – які безплатно отримує у лікарні, де займається волонтерською діяльністю з молодіжною групою – двічі на день, потайки, щоб ніхто цього не бачив.
ВІЛ у Свазіленді й досі асоціюється з багатьма забобонами, тож Нокванда прагне, щоб якомога менше людей знали про її становище. Вона говорить, що інфекція ВІЛ негативно відбивається на дружбі та стосунках.
“Якщо хлопець пропонує тобі стосунки, ти має сказати: “Як ти можеш мене кохати? У мене ВІЛ”, – говорить вона.
Показник фіксування нових випадків інфікування ВІЛ поступово падає з 2010 року, завдяки поліпшенню доступу населення до здачі аналізів та отримання ліків, просвітницьким заходам та успішному запобіганню передачі інфекції від матері до дитини.
Але критики зазначають, що вжиті Свазілендом заходи не змогли вирівняти статевий дисбаланс епідемії.
Молоді жінки найбільш вразливі, але фактично немає жодних програм, спрямованих на захист молодих жінок та дівчат. Уряд робить не достатньо для того, щоб упоратися зі структурними та культурними причинами, на кшталт бідності та статевого насильства.
Доступ до інформації також є великою перешкодою, оскільки статева освіта для дівчат обмежується у школі, поки вони не досягнуть підліткового віку, а до того часу вони вже часто отримують сумний досвід.
Згідно з даними “Дослідження показників інфікування ВІЛ у Свазіленді” за 2011 рік, серед жінок-свазі віком 18 – 19 років рівень зараженості ВІЛ становить 14%, а серед жінок віком 20 – 24 роки – 31%, у порівнянні з лише 1% та 7% серед чоловіків відповідних вікових категорій.
Бідність
Згідно з даними Всесвітнього Банку, 63% населення Свазіленду живе за межею бідності, а рівень безробіття становить 40%.
Бідність є рушієм статевого дисбалансу інфікування населення ВІЛ, оскільки без економічного розширення прав та можливостей молоді жінки з більшою ймовірністю займатимуться проституцією, а використання презервативів при цьому може бути не обов’язковим.
Згідно з останнім звітом UNAIDS, молоді жінки часто, і цей показник зростає, вступають у статеві зносини із чоловіками старшого віку, які надають їм фінансову підтримку в обмін на секс. Таким чином, старші чоловіки, ймовірніше, мали різних сексуальних партнерів і тому ймовірніше уражені ВІЛ.
Ліндіве Сімелане, регіональний координатор Свазілендської Національної Мережі Людей, Уражених ВІЛ та СНІД, говорить, що багато дівчат та молодих жінок стоять на чолі домогосподарств, нерідко буває так, що їхні батьки померли від СНІД. Вона говорить, що багато хто з них займається сексом за гроші для того, щоб забезпечувати засоби для прожиття молодшим братам та сестрам.
“Вони виходять з дому й намагаються надати статеві послуги будь-якому чоловікові, щоб отримати гроші”, – розповідає вона.
Культурні норми
Згідно зі словами Сімелане, чоловіки, які вступають у статеві зносини з молодими дівчатами, як правило, є одруженими. Наявність багатьох статевих партнерів та полігамних шлюбів є звичною практикою для чоловіків у Свазіленді, а жінки, зазвичай, не мають достатньо прав та можливостей, щоб виступати проти цього чи наполягати на використанні презервативів своїми чоловіками чи партнерами.
Не дивлячись на частіше використання презервативів протягом кількох останніх років, 94% випадків нових заражень трапляються під час незахищених гетеросексуальних статевих контактів.
Аналітики говорять, що чоловікам не вистачає знань про використання презервативів. Також, побутують численні забобони, пов’язані з ними. Наприклад, досить поширеним є уявлення, що презервативи “містять яйця глистів”, а приказка “не можна їсти цукерку разом з обгорткою” є дуже популярною.
Нокванда наразі очікує результатів екзаменів про закінчення вищої школи (наш еквівалент поняття “повна середня освіта”), вона хоче стати медсестрою. У неї є хлопець, який знає про її становище, хоча сам він не інфікований ВІЛ.
“Важко жити з ВІЛ – ти ніколи не знаєш, як реагуватимуть люди. Це дуже важко, але ми живемо”.
Сем Кові
Джерело: Aljazeera
Переклад з англійської: Юрій Косенко
