Нещодавно у PLOS One (після декількох невдалих спроб в інших відомих виданнях) була опублікована стаття щодо штучної реконструкції геному та інфекційного клону вірусу віспи коней для створення вакцини, де наводився більш ніж детальний опис технічних процедур.
Стаття викликала бурхливе обговорення, причому не стільки її наукового змісту, як питання етичності та безпеки подібних публікацій загалом.
За незалежними оцінками, загальна вартість робіт зі штучного створення інфекційного вірусу віспи коней становила лише близько 100 тис. дол. США. Виникає запитання, що може завадити комусь, хто має бажання і гроші (вартість BWM X5 у США) на додаток до доступу до сучасної лабораторії і мережі Інтернет (а отже до всіх генетичних послідовностей у вільному доступі) створити інфекційний клон вірусу натуральної віспи, який був офіційно ліквідований у 1980 р. і щеплення проти якого не проводяться вже майже 40 років (1,5 покоління людей).
Іншими словами, фактично маємо ситуацію How I Learned to Stop Worrying and Love the Bomb: як можна поставити під загрозу життя половини населення земної кулі після публікації своїх досліджень у високоцитованому науковому виданні.
