Види роду Acanthamoeba уражують найбільші з відомих ДНК-вмісних вірусів. До них належать ікосаедричні мімівіруси, пандоравірус, віріони якого мають форму амфори, та Pithovirus sibericum, – останній був виділений з вічної мерзлоти віком у 30 000 років. Mollivirus sibericum, четвертий різновид гігантських вірусів, був виділений з того ж самого зразку вічної мерзлоти. Його приблизно сферичний віріон (0,6 мкм у діаметрі) містить у своєму складі геном з 651 тисячі основ, багатий на гуанін та цитозин. Цей геном кодує 523 білки, 64% з яких кодуються за принципом відкритої рамки зчитування; 16% з цих білків мають найближчі гомологи серед пандоравірусів, а 10% – в Acanthamoeba castellanii, що, ймовірно, пояснюється горизонтальним перенесенням генів. Цикл нуклеоцитоплазматичної реплікації моллівірусу аналізувався з використанням різних комп’ютерних програм, що дозволило встановити яким саме чином вірус використовує клітинну машинерію хазяїна для своєї активної реплікації. На великий подив, рибосомні білки хазяїна пакуються у віріони. Метагеномний аналіз зразку вічної мерзлоти виявив присутність обох вірусів, хоча й у дуже малій кількості. Той факт, що два різних віруси зберігають свою інфекційність перебуваючи у доісторичних глибинах вічної мерзлоти має викликати занепокоєння у контексті глобального потепління. Розмаїття гігантських вірусів потребує ретельного вивчення.
Епопея з відкриттям гігантських вірусів (тобто, видимих за допомогою світлового мікроскопа) почалася у 2003 році, з відкриттям мімівірусу. Наразі, описано четвертий різновид гігантських вірусів – Mollivirus sibericum. Він має особливу структуру віріонів, розмір 0,6 – 1,5 мкм і специфічний цикл реплікації. Його поява та еволюція є предметом конфліктуючих гіпотез. А той факт, що два різні віруси з легкістю можуть бути повернутими до життя після вивільнення з вічної мерзлоти, має непокоїти, зважаючи на глобальне потепління.
Джерело: PNAS