Зображення часточок Mollivirus sibericum. (А) Скануюча електронна мікроскопія двох ізольованих часточок, що показує апікальні структури. (В) Зображення, отримане за допомогою трансмісивної електронної мікроскопії, на якому показаний ультра тонкий зріз відкритої часточки після злиття її внутрішньої ліпідної оболонки з мембраною фагосоми. (С) Збільшене зображення вірусного тегументу, на якому показано шар, утворений сплетінням фібрил (чорна стрілка), який нагадує проміжний шар у пандоравірусів, і внутрішню оболонку, котра підстилає його (біла стрілка). (D) Зображення, отримане за допомогою світлової мікроскопії, на якому показано скупчення віріонів Mollivirus sibericum, у деяких із них помітним є апікальне вгинання.
Види роду Acanthamoeba уражують найбільші з відомих ДНК-вмісних вірусів. До них належать ікосаедричні мімівіруси, пандоравірус, віріони якого мають форму амфори, та Pithovirus sibericum, – останній був виділений з вічної мерзлоти віком у 30 000 років. Mollivirus sibericum, четвертий різновид гігантських вірусів, був виділений з того ж самого зразку вічної мерзлоти. Його приблизно сферичний віріон (0,6 мкм у діаметрі) містить у своєму складі геном з 651 тисячі основ, багатий на гуанін та цитозин. Цей геном кодує 523 білки, 64% з яких кодуються за принципом відкритої рамки зчитування; 16% з цих білків мають найближчі гомологи серед пандоравірусів, а 10% – в Acanthamoeba castellanii, що, ймовірно, пояснюється горизонтальним перенесенням генів. Цикл нуклеоцитоплазматичної реплікації моллівірусу аналізувався з використанням різних комп’ютерних програм, що дозволило встановити яким саме чином вірус використовує клітинну машинерію хазяїна для своєї активної реплікації. На великий подив, рибосомні білки хазяїна пакуються у віріони. Метагеномний аналіз зразку вічної мерзлоти виявив присутність обох вірусів, хоча й у дуже малій кількості. Той факт, що два різних віруси зберігають свою інфекційність перебуваючи у доісторичних глибинах вічної мерзлоти має викликати занепокоєння у контексті глобального потепління. Розмаїття гігантських вірусів потребує ретельного вивчення.
Епопея з відкриттям гігантських вірусів (тобто, видимих за допомогою світлового мікроскопа) почалася у 2003 році, з відкриттям мімівірусу. Наразі, описано четвертий різновид гігантських вірусів – Mollivirus sibericum. Він має особливу структуру віріонів, розмір 0,6 – 1,5 мкм і специфічний цикл реплікації. Його поява та еволюція є предметом конфліктуючих гіпотез. А той факт, що два різні віруси з легкістю можуть бути повернутими до життя після вивільнення з вічної мерзлоти, має непокоїти, зважаючи на глобальне потепління.
Джерело: PNAS
